ВО "Свобода"

ENG

Роман Точин
Роман Точин

Родом із Львівщини. Загинув 20 лютого на Інститутській ‒ неподалік від Львівської брами, яку охороняла сотня Романа. Куля снайпера влучила у праву скроню Романа, коли він із товаришем намагалися витягти з лінії вогню тіло свого побратима.

Народився 6 серпня 1970 року у м. Ходорів Жидачівського району Львівської області.

Мати Леся виховувала сама Романа та його брата. І виховала їх гідними синами. Роман був авторитетом для однолітків, мав серйозну проте добру вдачу, любив досконаліст і прагнув кращого життя для українців.

Ще з дитинства Роман не мислив свого життя без спорту і це прагнення до постійного руху прищепиві своїм дітям. У старших класах разом із друзями обладнали в школі спортзалу. Не лише для традиційних молодіжних видів спорту, а й для важкої атлетики та єдиноборств. Заняття давалися взнаки ‒ хлопці представляли своє місто на різноманітних чемпіонатах.

Після школи хлопець закінчив технікум, а по тому ‒ служив у хімвійськах.

Мав золоті руки та швидко опановував будь-які професії. Відтак працював у будівельному бізнесі. І не лишив родину без власного будинку.

На Революцію Гідності прибув 1 грудня і їздив додому лише раз, коли захворів. Та й то ненадовго. Не міг лишити своїх побратимів. Казав, вони стали його родиною. Про це у відеоінтерв'ю говорить дружина героя ‒ Лілія Точин. (youtu.be).

Про свою мотивацію участі у Революції Гідності Роман Точин розповів у відеоінтерв'ю за кілька днів до смерті: "Ми захищаєм свою Незалежність, ту, яка є тут у нас на Майдані. Свою свободу, волевиявлення того як ми хочемо жити. По-європейськи, в цивілізованому світі. Для того ми і збираємо ці барикади, щоби закрити кусочок тої свободи, яка існує тут на Майдані. Беркут взагалі вже… Ми вважаємо, що такої сили взагалі не повинно бути. Вони повинні боротися з терористами, а не з мирними людьми. Тому, що тут люди всі мирно наставлені, то що зараз озброїлись кийками і різними желізяками, це через те, що просто людей вбивають в Києві. Люди пропадають, так як за давніх часів комуни. Я просто не можу зрозуміти тої позиції наших державних керівників, які до сих пір не чують нас і не бачать. І тому ми боремось за свою незалежність, за правильний уряд, за уряд, який буде дослухатись до людей, який буде спілкуватись з людьми, який буде чути народ. За порядок. За зміни в державі. За чесний уряд, за нормальні, цивілізовані відносини. Щоб бути щасливим, треба мати родину, мати кохану дружину, дітей, я так думаю. То для мене щастя моє…" (youtube.com).

Романа Точина було поховано у рідному Ходорові 23 лютого 2014 року. У нього залишилася дружина та дві доньки.

9 червня 2014 року в центрі Ходорова відкрили Алею Героїв Небесної Сотні Львівщини, де встановлено пам'ятний знак на його честь. А 17 липня 2016 року відбулось освячення пам'ятника Герою Небесної сотні, Герою України Романові Точину на його могилі на міському цвинтарі. Його ім'ям названо вулицю у Ходорові та Ходорівську загальноосвітню школу №3, на фасаді якої 22 лютого 2015 року урочисто відкрили меморіальну дошку на честь Романа. Посмертно Романа вшановано званням "Герой України" із удостоєнням ордену "Золота зірка".